Лілія - благородна і вишукана Герцогиня світу квітучих садів

Лілія - квітка дивовижної краси, одна із найдавніших серед цибулинних рослин. Ще 3000 років тому садівники вирощували ці витончені ароматні квіти. Немає нічого дивного в тому, що саме лілія сьогодні є королевою багатьох садів, адже зображення лілії білосніжної, одної з найбільш вишуканих лілій, знаходили ще в старовинних манускриптах та на античних фресках.

Цибулини лілій потрапили до Європи за часів хрестових походів. А в епоху Ренесансу білі лілії стали символом чистоти і цноти, їх часто зображували на картинках і з ликом Діви Марії. З того часу білу лілію стала називати лілія Мадонни, а червона - стала символом квітучого посоха святого Йосипа.

Групи, види та сорти лілій

Сьогодні важко назвати рослину, яку так успішно використовують у декоративному садівництві як лілії. Род лілій поділяється на 9 груп, які у сумі нараховують більш ніж 100 видів, а також відомо майже 5000 сортів гібридного походження.

ХХ сторіччя стало бумом гібридизації лілій і дало світу нові чудові міжвидові гібриди, так звані: LOO, LT, ОА, ОТ, LO, LA-гібриди. Ви ж вже знайомі з такими абревіатурами?

Далі ми розповімо про них докладніше, і ви насправді розберетеся в різноманітті сортів і гібридів і зможете обрати найкращі саме для вашого саду.

Отже, Лілія (лат. Lilium) - рід рослин сімейства Лілейні (Liliaceae). Це багаторічні цибулинні трав'янисті рослини. Стебло лілії - продовження донця цибулини. Листя на стеблі, розташоване по спіралі, рідше по колу, сидяче. Тільки два види мають листя із черешками.

У деяких лілій у пазусі нижніх листків утворюється брунька, яка в міру зростання стає молодою цибулинкою, яка може зацвісти через 2-4 роки.

Зазвичай лілії розмножують цибулинами, які зацвітають відразу ж в рік посадки. Можливо розмноження насінням, окремими лусками цибулин, але цвітіння доведеться чекати кілька років.

Види квітів лілій: розмір, форма, кольори та відтінки

Майже всі лілії мають велику дуже ефектну оцвітину, що складається з шести окремих пелюсток, які зближуючись утворюють дзвоникоподібну воронку. Верхівки пелюсток лілії злегка відігнуті назовні, а у деяких видів вони закручені досить сильно. Пильовики у лілій - виразні, прикріплені до самого кінчика довгих тичинок. При найменшому русі вони гойдаються і надають лілії особливу декоративність. Зав'язь лілії теж досить декоративна - довгий стовпчик, що закінчується товстим трилопатевим рильцем.

Лілії мають достатньо різноманітну, хоча і схожу форму квітки. Найчастіше вона подібна до дзвоника, лійки або має чашоподібну форму, іноді схожа на чалму, трубчаста або зірчаста, деякі мають плоску форму чашечки.

Різноманітність кольорів і відтінків оцвітин лілій дуже широка: від сліпуче білого до матово місячного, від ніжно кремового до яскраво жовтого, від блідо рожевого до густо бордового. Великі квіти можуть бути прикрашеними цяточками, штрихами, мати облямівку і плавні переходи кольору. Зверніть увагу: синіх лілій - не буває, ні сортів, ні гібридів. Існують лілові забарвлення, але не сині, і не блакитні.

За розміром квітки варіюють від 5 см до 30 см. Довгі воронкоподібні квіти, властиві деяким сортам, можуть досягати довжини 15-20 см при діаметрі близько 5 см. Деякі плоскі лілії в розкритті досягають 25 см.

Загальні особливості вирощування лілій

У вирощуванні лілії дуже вдячні і невимогливі рослини. Їх великою перевагою є те, що більшість видів лілій зимують у відкритому грунті, або під легким укриттям, не вимагають щорічного викопування і пересадки як інші цибулинні. Лілії настільки невибагливі, що успішно вирощувати їх може навіть початківець або любитель, який має обмаль часу.

Загальні рекомендації при посадці цибулин лілій

Спільними для вирощування лілій будуть такі рекомендації:

при виборі місця посадки, слід уникати місць із застоєм води,
погано провітрюваних і сильно затінених місць.

Американські види і сорти краще почувають себе на вологих трохи підкислених грунтах. Найбільш пишно лілії ростуть і цвітуть при легкому затіненні: стебла будуть вищими і потужнішими, цвітіння більш пишним, а пелюстки оцвітини будуть мати більш насичене, а не вигоріле, забарвлення.