Успішне вирощування декоративних, плодових і городніх рослин – безпосередньо залежить від властивостей землі на вашій ділянці. Тип ґрунту – важливо знати. Від цього залежить які саме прийоми агротехніки потрібно буде застосовувати, які саджанці будуть рости буквально самі по собі, а для яких доведеться створювати особливі умови.
Тому спробуймо визначити характеристики землі в саду простими методами та описати властивості й типи садових ґрунтів з точки зору аматорського садівництва, а не ґрунтознавства. Родючість ґрунту залежить від його хімічного складу і фізичних властивостей.
Основні характеристики садового ґрунту, які важливі для рослин:
- Структура ґрунту – розмір часток і склад речовин з яких складається кореневмісний шар. Зазвичай виділяють: легкий, середній і важкий ґрунт.
- Повітропроникність (аерація) – здатність землі пропускати повітря. Дихати потрібно не тільки надземній частині рослин, а й кореням, ґрунтовій мікрофлорі, мікроорганізмам, черв'якам та іншим учасникам процесу формування родючого шару. У супісків повітропроникність – хороша, у глинистого ґрунту – погана.
- Вологомісткість – це здатність ґрунту вбирати, пропускати й утримувати в капілярах воду. Наприклад, у піску – погана вологомісткість, у легких суглинків – хороша.
- Вологопроникність – важливий фактор, дозволяє уникати застою води та, як наслідок, гнилі й більшості хвороб коренів та цибулин. Наприклад, у важких суглинків – вкрай низька вологопроникність.
- Тепломісткість – здатність ґрунту прогріватися, утримувати й віддавати тепло (швидкість його охолодження).
- Кислотність (pH) – це показник від якого буде залежати здатність рослин засвоювати поживні речовини з ґрунту. У кожної групи рослин свої вимоги до кислотності. За цим показником розрізняють: кислі (pH 3-4), слабокислі (pH 5-6), нейтральні (pH 6-7), слаболужні (pH 7-8) і лужні ґрунти (pH 8-9).
- Насиченість органічними й мінеральними речовинами. Від цього показника залежать методи підтримки родючості ґрунту – які добрива вносити, скільки й коли.
Визначення виду ґрунту і його головних характеристик допоможе вам підібрати рослини, для яких такі умови підходять найкращим чином. Найпростіший аматорський спосіб – визначити тип ґрунту на ділянці за його механічним складом.
3 кроки для визначення типу ґрунту за механічними характеристиками:
- Візьміть невеликий клубок землі в саду, розміром ніби копаєте столовою ложкою. Його необхідно зволожити та спробуйте зробити з нього кульку між долонями. Якщо кулька крихка і розсипається – це піщаний ґрунт.
- Якщо кулька сформувалася – спробуйте розкачати її в «ковбаску». Розсипається? – це супісок.
- Тепер зробіть з ґрунту кільце. Розсипається по згинах? – це легкий суглинок. Тільки розтріскалося по згинах? – середній суглинок. Вийшло гладеньке колечко? – важкий суглинок.
Піщані та супіщані ґрунти – вважаються легкими, суглинні – середньоважкими, глинисті – важкими.
Що таке кислотність ґрунту. Чому це важливо і для чого це потрібно?
Кислотність ґрунту залежить від того – скільки в ній вапна. Вимірюється кислотність – в pH. Ви, напевно бачили такі позначення на пактах з готовим субстратом в садових центрах. Від рівня кислотності ґрунту залежить – які рослини у вас будуть добре рости, давати врожай і цвісти, а які будуть хворіти й чахнути. Детальніше про те, як визначити і скорегувати кислотність – читайте в статті.
Основні типи ґрунтів в саду: переваги, особливості, недоліки
Глинисті ґрунти – важкі, містять до 80% глини, практично неструктуровані, зазвичай, закислені. Довго прогріваються навесні. Поганий дренаж води, майже немає доступу повітря в кореневмісному шарі. Після поливу земля стає слизькою, в'язкою. Органіка в таких ґрунтах практично не розкладається, а рослини не можуть ані дихати, ані толком засвоювати поживні речовини.
Способи поліпшення: пісок і торф роблять землю волого- та повітропроникною. Зола – наситить мінеральними речовинами, компост і гній – органікою. Сидерація.
Особливості агротехніки: ретельне мульчування посадок, постійне розпушування, осіння перекопка без розбивання грудок, організація високих грядок.
Добре ростуть: дерева і кущі з потужною кореневою системою, винні сорти винограду.
Суглинкові ґрунти – одні з найбільш універсальних для вирощування. Легкі суглинки підходять для більшості садових і городніх рослин, глини – 10-30%. Зазвичай, суглинки – з нейтральною кислотністю. За кольором така земля може бути сірою, бурою, червонуватою або жовтою. Структура – дрібнозерниста. Майже всі рослини прекрасно ростуть на легких суглинках – і троянди, і плодові чагарники, і цибулинні. Після дощів і поливів – на поверхні утворюється кірка. При пересиханні – з'являються тріщини.
Способи поліпшення: завдяки глині – суглинок добре утримує вологу, пісок і торф – покращують його структуру, компост і перегній – збагачують органікою. Регулярне внесення добрив необхідно для підтримки високого рівня родючості. Восени перекопують без розбивки грудок.
Особливості агротехніки: мульчування, постійне розпушування, глибина загортання насіння і посадки саджанців – відповідно до рекомендацій, а на середніх і важких суглинках зменшують на 20-30%.
Добре росте: більшість садових рослин, але для хвойних та ін. груп рослин потребує зміни кислотності до слабокислої або кислої реакції.
Піщаний ґрунт – легкий, пухкий з високим відсотком піску. Вологу практично не утримує, швидко пересихає. Але має відмінну повітропроникність і швидко прогрівається. Але навіть при невеликому поліпшенні – можна успішно вирощувати моркву, полуницю, цибулю, смородину, виноград. Але поливати потрібно часто і багато.
Способи поліпшення: швидкий спосіб – відгребти пісок на 25-30 см і «постелити» шар глини, товщиною 5-6 см, знову засипати його піском, а зверху посіяти та посадити рослини і замульчувати компостом хоча б на 5 см. Сидерація. Не перекопувати ґрунт, не перевертати ґрунтові шари.
Особливості агротехніки: внесення глини, чорнозему, регулярні додавання торфу, компосту, часті мінеральні підживлення, мульчування. Посіви і посадки роблять глибше рекомендованого, приблизно на 30%. При посадці не потрібен додатковий дренаж.
Супіщані ґрунти – одні з кращих для вирощування. У супісків більше переваг, ніж недоліків. Цей тип ґрунту – легкий у всьому, його просто обробляти, робити посадку, швидко окультурюється, рано прогрівається навесні, волого- і повітропроникний, підходить більшості рослин.
Способи поліпшення: постійне внесення компосту, гною, мінеральних добрив, глини або чорнозему для поліпшення в'язкості. Сидерація.
Особливості агротехніки: потребує частих поливів, мульчування для збереження вологості ґрунту. Необхідні регулярні мінеральні підживлення через швидке вимивання мікроелементів з ґрунту. Зручно поєднувати поливи з підживленнями водорозчинними добривами. На піщаних і супіщаних ґрунтах дуже добре працюють мікробіологічні препарати, які допоможуть переробляти залишки органіки та заселять землю корисними мікроорганізмами. При посадці тюльпанів й ін. цибулинних та бульбових – не потрібен додатковий дренаж, вода не застоюється.
Чорноземні ґрунти – вважаються найбільш родючими й універсальними. Вони містять багато гумусу і мінеральних елементів живлення, залишає на руках чорний однорідний слід. Але можуть бути і досить щільними, занадто важкими. Ідеальна структура чорнозему для більшості рослин – як у легких суглинків.
Способи поліпшення: потрібну рихлість отримують, додаючи пісок, торф, компост.
Особливості агротехніки: пам'ятайте, без постійних внесень добрив виснажуються і кращі ґрунти. Необхідно проводити розпушування, поливи, мульчування і сидерацію.
Вапняні ґрунти – кам'янисті, бідні, з низькою кислотністю. Зустрічаються в Україні рідше перелічених вище. Їх покращують вирощуванням сидератів, органічними добривами, сечовиною.
Торф'яні ґрунти – мають виражену кислу реакцію, пухкі. Їх покращують додаванням піску, в іншому – як піщані та супіщані.
Важливо: врахуйте, що в саду або на городній ділянці після будівельних робіт, завезення землі, гною, торфу, переміщення великих обсягів ґрунту та ін. – на різних ділянках саду земля може сильно відрізнятися. На кожній з них потрібно окремо визначати кислотність і структуру.
Сидерати – універсальний спосіб підтримки та поліпшення родючості ґрунту всіх типів
Вам вже набридло слово «сидерація»? Даремно. Сидерація ґрунту – це вирощування із перекопуванням в ґрунт зеленої маси рослин-сидератів (гірчиці, конюшини, фацелії, люпину). Використання рослин-сидератів для поліпшення родючості – ефективний і екологічний метод, а ще – простий, дешевий і простий. На важких суглинках і піщаних ґрунтах, в перший сезон – краще не намагатися посадити город – а «вирощувати» землю, посіяти сидерати (гірчицю, люцерну, люпин та ін.) До наступної весни якість ґрунту істотно покращиться. На більш легких суглинках, чорноземах, супісках – регулярний посів сидеральних культур, забезпечить підтримку родючості ґрунту на потрібному рівні. Заінтриговані? Читайте про секрети «зелених добрива» в статті наших фахівців.
